Чим більше відповідальності Ви берете на себе, тим більше свободи Ви отримуєте. Але коли Ви перекладаєте вантаж відповідальності на того, хто не готовий її нести, не варто чекати позитивного результату. Ось три цікавих випадки з практики.
- Дорослий син (30 років) з мамою приходять на перегляд квартири з метою купити. Квартира подобається, син дає мамі гроші й просить на його ім’я за довіренністю купити цю квартиру, тому що сам терміново повинен їхати у відрядження. Ось тільки від’їзжаючи, він забув зняти з мами непідйомний вантаж відповідальності за купівлю. Мама 2 дні молилася й голосила, але на завдаток так і не приїхала, а потім і зовсім вимкнула телефон. Нічого не розуміючи в документах та юридичних тонкощах та боючись втратити грощі сина, вона вирішила не оформляти купівлю.
- Директор фірми планує орендувати новий офіс. На повторний перегляд приходить з молодим, тільки після інституту, юристом. Вартість оренди офису 5000 у. о. на місяць. Директор ставить задачу юристу підписати договір оренди, але якщо з договором буде щось не так і у фірми будуть потім проблеми з власником, він вирахує з юриста вартість 1 місяця оренди. Через тиждень тяжких коригуваннь договору, юрист в приватній бесіді зізнався, що ніколи не підпише цей договір, в нього просто нема таких грошей.
- Фірма планує орендувати офіс. На підписання кожна сторона прийшла зі своїм юристом, які тут же зійшлись в рукопашному бою, не на життя, а на смерть, намагаючись позбавити свого роботодавця будь-яких ризиків. Через годину кровопролитних боїв, власник і орендар, усвідомивши свою помилку, подякували забіякам і попросили їх піти. Потиснули руки, підписали договір та пішли займатися бізнесом.
Резюме: ріелтор повинен одразу з’ясовувати не тільки хто приймає рішення, але і хто несе за них відповідальність й чи посильна для нього ця ноша.
