Русский 
В роботі ріелтора трапляється чимало забавних збіжностей. Денис Гудыма, директор АН “Київське Море” хоче поділитися декількома смішними історіями з своєї практики.
Історія перша. «Іронія долі або де ви?».
На початку своєї кар’єри, мені подзвонив клієнт з бажанням подивитися квартиру. Приїжджаю я за адресою, стою біля під’їзду, тут вхідний дзвінок від клієнта.
– Добрий вечір, я вже на місці, де ви?
– Підходьте до 1 під’їзду.
– Я біля 1 під’їзду.
– Я також.
– А в якому Ви одязі?
– Я тут один. Ви точно до того будинку підійшли?
– Стою біля таблички Будівельників, 24, біля 1 під’їзду.
– Я також.
– Бабця біля під’їзду сидить?
– Сидить.
– В білому сарафані?
– В синьому.
– Дніпро?
– Київ.
– Підходьте до 1 під’їзду.
– Я біля 1 під’їзду.
– Я також.
– А в якому Ви одязі?
– Я тут один. Ви точно до того будинку підійшли?
– Стою біля таблички Будівельників, 24, біля 1 під’їзду.
– Я також.
– Бабця біля під’їзду сидить?
– Сидить.
– В білому сарафані?
– В синьому.
– Дніпро?
– Київ.
Історія друга. “Я кажу, навіщо вуса поголив, дурик? — В кого??!!!”
На вулиці Зої Гайдай є два однакових будинки 7 і 9/8. Ось в будинку 9/8 ми з клієнткою Ольгою купили для здачі в оренду однокімнатну квартиру й благополучно її оразу здали. Через рік, коли квартира звільнилась, Ольга знову звернулась до мене, щоб здати квартиру. Номером будинку, як Ви здогадались, я помилився. Дзвоню в домофон, кажу «Це Денис», відповідь «Заходьте». Відчиняє жінка, каже:
– Добрий день, Денис. Проходьте.
Я думаю про себе, невже за рік людина так змінилася, та й квартира зовсім інша. Про всяк випадок питаю.
– Ольга?
– Так.
– Ви зробили ремонт?
– Так.
– А навіщо, ми ж купили квартиру з ремонтом?
– Ми?
– Це 267 квартира?
– Так.
-Ольга? ( Як дурень перепитую я)
-Денис? (Перепитує Ольга)
– Так.
– Ви ріелтор?
– Так.
-Ми домовлялись на 19.00.
– Так.
– Ви тут вже були?
– Не впевнений…
Дзвінок на телефон. «Це Ольга, коли ви будете?»
– Добрий день, Денис. Проходьте.
Я думаю про себе, невже за рік людина так змінилася, та й квартира зовсім інша. Про всяк випадок питаю.
– Ольга?
– Так.
– Ви зробили ремонт?
– Так.
– А навіщо, ми ж купили квартиру з ремонтом?
– Ми?
– Це 267 квартира?
– Так.
-Ольга? ( Як дурень перепитую я)
-Денис? (Перепитує Ольга)
– Так.
– Ви ріелтор?
– Так.
-Ми домовлялись на 19.00.
– Так.
– Ви тут вже були?
– Не впевнений…
Дзвінок на телефон. «Це Ольга, коли ви будете?»
Історія третя. «Голодний привид»
Декілька років поспіль я здавав одну квартиру. Її власниця була з деякою дивиною. Дуже красива жінка для своїх років, завжди модно вдягнена й бездоганно нафарбована, квартиру воліла здавати чоловікам-іноземцям. В якусь мить, в мене навіть склалося враження, що основна її мета знайти чоловіка, а не здати квартиру. Особливо після того, як вона мене відчитала, за те, що я запропонував клієнтам бахіли. «Пагані хлопчики бахіли не носять»,- сказала вона.
На мій подив, вона передала мені ключі від квартири й сказала, щоб я показував квартиру сам в будь-який час. Жила вона недалеко, але буває зайнята.
На наступний вечір, коли вже зовсім стемніло, без попередження приводжу клієнта в квартиру на перегляд, відчиняю двері, вмикаю в коридорі світло й нам назустріч з темної, темної вітальні, цокая підборами, виходить «привид».
Вона сиділа в темній квартирі й чекала клієнтів.
Мабуть дуже сильно чоловіка хотілось.)
На мій подив, вона передала мені ключі від квартири й сказала, щоб я показував квартиру сам в будь-який час. Жила вона недалеко, але буває зайнята.
На наступний вечір, коли вже зовсім стемніло, без попередження приводжу клієнта в квартиру на перегляд, відчиняю двері, вмикаю в коридорі світло й нам назустріч з темної, темної вітальні, цокая підборами, виходить «привид».
Вона сиділа в темній квартирі й чекала клієнтів.
Мабуть дуже сильно чоловіка хотілось.)
