ЖЕК. Пекло. Царство Люцифера.
Мені потрібно було отримати довідку про відсутність заборгованностей. Для тих хто не в темі: це папірець А4, де вказані цифри або «+» або «–» і печатка. Та ж платіжка з поштового ящика, але тільки з печаткою. Ничого більше.
На вході мене зустрів триголовий цербер з гордою нашивкою «сисуриту».
«Зараз неприймальний час!!» – випалив він з своїх неголених голів геєнну вогнену мені в обличчя, і моє обвуглене око впало йому на кросворд де було не відгадано слово «совість».
Пройшовши цей рівень ціною втрати ока, я впевнено ввійшов у бухгалтерію. Їх було троє. Вони варили смолу в чавунному чані й не давали ковтнути повітря винним за визначенням мешканцям, що борсалися там. «ЧОМУ В НЕПРИЙМАЛЬНИЙ ЧАС!!!» – прокричала головна душогубка й плеснула мені на спину відерце смоли.
-«Вибачте. Так вийшло. Я переплутав графік. Ви можете видати мені довідку? БУДЬ ЛАСКА!».
-«У нього нема договору!!! Не видавай йому нічого без договору!!!», – прокричала головна мені в ліве вухо, перевіривши ситуацію за адресою. Я оглух. З одним оком. Палаючою шкварчащою спиною я зайшов в кабінет до інженера для укладення договору. Вона встромила мені в серце ніж, і притиснула до стіни…ніжно провертаючи рукоятку ножа, дивилась на мене: «Ти ще пожалкуєш, що прийшов сюди…» – читалося в її очах.
Договір мені дорого дістався. Без ніг, без серця, з одним оком та палаючою спиною я «приповз» знову в бухгалтерію…
«Зараз я Вам випишу довідку» – сказала одна із слуг сатани, пригадавши, напевно, що Люцифер не завжди був паганим хлопцем. «НЕХАЙ ЧЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕКАЄ!! Роби мені звіт» – прокричала головна «бісовка» на свою підлеглу, неначе мене не було в кабінеті. Моє запечене вухо відпало і хряпнулося на стіл… Цинічно скинувши його в урну зі столу, панянка виписала мені довідку (через 40 хвилин) і зневажливо кинула на стіл… Я потягнувся за нею і тут же помах сокири відрубав мені руки: «Треба поставити печатку у керівника!!!» – прокричала вона.
Глухий, без ока, без ніг та рук, з запеченою шкірою на спині я повз до керівника за печаткою. Обвугленою культяпкою я постукав у двері до нього….
«ХА. ХА. ХА.» – прокричав Люцифер і, зачиняючи за мною повільно двері в кабінет, єхидно посміхнувся.
Печатка на довідці мені дісталась дорожче за все… Від мене мало що лишилось…. Хребет, язик і праве око. Я чіплявся язиком за шви кахеля на підлозі, з усіх сил підтягував хребет. Око в цей час з побоюванням дивилося на охоронника. Таким чином повільно направлявся до виходу. З останніх сил, я чудом опинився на вулиці. В тому місці де раніше було вухо – стирчала довідка про те, що мій клієнт вчасно платив їм зарплатню й заборгованостей немає.
ЖЕК. ПРИВАТНИЙ!!! Більш хамського відношення за своє життя я не пригадую. Весь процес зайняв у мене більше години!!! Із винятковим вишуканим хамством співробітників. Мені жаль менш стрессостійких людей. Печалька.))))))))
автор Генадій Авдонін
